Міста, містечка, дороги, країни...Тисячі і тисячі різних історій-життів. Кожне місто - місцевість такі різні і схожі водночас, в одному місті відчуваєш себе чужим, у іншому - ніби ти тут давно. Колись мене здивувала розмова із подругою, яка переїхала ще студенткою у моє рідне Рівне - для неї чуже місто одразу стало близьким, своїм. Вона і надалі тут живе та працює і відчуває, що тут справді її дім.
Чому нас часом так ваблять інші краї? А ви, де б відчували себе затишно, як у дома?
Я дуже люблю своє маленьке місто - це дитинство, юність. Тут рідні люди, люди яких вже не має.
Але зараз я живу у іншому місті, навіть країні. Місто велике та гарне, і зовсім не схоже на холодний мегаполіс.
Наше помешкання знаходиться у його старому районі, навколо річка, канал та паркова зона.
Тут невисокі будиночки, котеджики між якими цікаво прогулюватися. А в парку, де е має асфальтових доріг - взагалі відчуваєш себе як у лісі. та вздовж каналу можно ходити-бродити годинами.
З парку можно потрапити на доволі велику площаку, в центрі якої фонтан, а частково по периметру (підковою) її обрамляє прогулянкова алея із колонами, обвитими диким виноградом.
На фонтан цікаво дивитися в темноті - із ним влаштовують світлове шоу під класичну музику.
Центр міста - весь пронизаний історією. Тут старі будиночки, арочки, дворики, вулочки..
Ближче до вихідних, коли скупчується багато туристів, тут можна побачити вуличних музик, ходожників, мімів та різних диваків, готових розважати зівак-перехожих.
От начебто ідеш по вузькій вулиці, звертаєш у якусь арку - а там велике гарне внутрішнє подвір`я старого німецького будинку із виходом на набережну - колись мабуть тут мешкали заможні городянини чи духовники.
До будинку можна добратитися і річкою, просто із дворика сходи ведуть прямо до води.
Скрізь приховані хащами винограду хвіртки можна підглянути у межуючі дворики. Зараз тут знаходять готелі та ресторани.
Тут хочеться багато замальовувати, ех часу б побільше ).
No comments:
Post a Comment